библиотека йоги

Програми та сценарії

Перш ніж говорити про саморозпрограмування, познайомимося з найрозповсюдженішими типами програм і методами їхнього поставлення.

 

1. Програми заборон

Ці програми блокують будь-які варіанти дій чи почуттів і не пропонують нічого натомість. Закладення програм заборон переважно відбувається у дитячому віці. Наприклад, коли батьки обґрунтовано або необґрунтовано що-небудь забороняють своїй дитині: «Не ходи через дорогу», «Не бреши», «Не грубіянь старшим», «Не гладь собаку». Якщо такі вимоги повторюють доволі часто й підкріплюють емоціями чи покараннями, вони цілком можуть міцно осісти у психіці дитини. У майбутньому ці програми можуть або затвердитись як абсолютний імператив або пом’якшитися. Так, людина, якій у дитинстві говорили «Не гладь собаку», у дорослому віці зможе гладити собаку, але водночас буде відчувати відразу, провину або гидливість. Шкода від таких програм очевидна, вони відбирають у людини її невід’ємне право — свободу. Крім того, що програми забороняють різновиди діяльності людини, вони перешкоджають накопиченню відповідного досвіду і, як наслідок, — гармонійному розвитку.

 

Типове відчуття, яке породжують ці програми — провина й невдоволення собою, які переслідують людину до самої смерті. Причина цього почуття — це факт, що доросла людина зазвичай не може не порушувати більшості виданих у дитинстві установок.

 

М’якшим варіантом програм заборон є програми, які містять, за висловом Е. Берна, «розчакловувач», тобто припинення дії програм за певної умови. Наприклад, «Не гуляй з хлопцями до шістнадцятиріччя». Головною шкодою від цього типу програм є їх наслідування з роду в рід і отруєння дитинства людей.

Цікавим і найшкідливішим варіантом програм заборон є програми-«прокляття», які забороняють нормальний плин життя. Наприклад, «Ти ніколи нічого не досягнеш», «Ти ніколи не навчишся правильно писати (читати, говорити, танцювати…)». Ці вислови, якщо їх кинути дитині навіть мимохідь, можуть серйозно скалічити її життя.

 

Щоби зрозуміти, чи існують програми заборон у вас, проаналізуйте, які дії вам здаються найбільш огидними, чого б ви не зробили, які дії інших людей викликають у вас відразу, а які — заздрість.

 

2. Програми, які регламентують життєву позицію (ставлення до себе і світу)

Прикладом цього типу програм є твердження: «Всі чоловіки — мерзотники» («Всі жінки — стерви»), «Тобі ніхто нічого не винен», «Бійся людей», «Життя — це боротьба», «Людина мусить трудитись» тощо. Характерною рисою цих програм є наявність узагальнень, які абсолютизують та є безпідставними, наприклад: «Усі, все, ніхто», «Ніколи» тощо. З погляду раціональної логіки, такі твердження рідко є істинними, а часто є абсурдними.

Різновидом регламентуючих програм є ярлики — програми, які емоційно оцінюють, що є добре й що є погано. Зазвичай ярлики — це досить невинні слова, що мають емоційне (а отже, й енергетичне) наповнення. Прикладами ярликів є: «Мудрування», «Панькатися», «Телячі ніжності» тощо. Легко помітити, що кожен із таких виразів означає цілком нормальну функцію — прояв інтелекту, делікатність, ніжність. Однак програма надає їй негативне емоційне забарвлення. Очевидно, що запрограмована так людина уникатиме відповідних проявів чи соромитиметься їх.

Складніший варіант регламентуючих програм — це програми, що регламентують улюблене почуття людини, тобто почуття, яким вона найчастіше реагує на життєві ситуації. Зверніть увагу, у тій самій ситуації одна людина скаже: «Звісно, я образився», а інша — «Звісно, я розлютився».

 

Складність роботи із цим типом програм заборони полягає в тому, що їх закладають невербально. У результаті вони обумовлені природою наслідування дитиною батьків.

 

3. Програми, що спонукають

Цей тип програм є протилежністю до першого типу й містить більш-менш жорсткий наказ здійснити будь-яку дію: «Будь хорошим хлопчиком» або «Завжди будь хорошим хлопчиком», «Людино, працюй, живи та навчайся для народу радянської країни» тощо.

Ці програми формують ідеал людини, а отже, впливають на його самооцінку. Якщо людина слідує програмі, самооцінка росте, якщо не слідує — падає.

 

4. Життєвий сценарій

Кульмінація програмування як явища — це сценарій, проявлений складною сукупністю програм, які закладаються дитині і визначають усе її подальше життя. Життєвий сценарій можна вважати фізичним втіленням ДХАРМИ людини.

 

Основними формами програмування є:

1. Вербальне програмування

Фразу промовляють багато разів і підкріплюють емоціями. Чим сильніше емоції, тим менше разів треба промовляти формулювання. Згадайте ситуацію, коли вам щось сказали в гніві, ярості чи попередньо налякавши вас. Чи послідували ви формулюванню? До речі, на цьому принципі ґрунтується відомий метод кодування від алкоголізму.

 

2. Програмування через підкріплення

Програмування через підкріплення близьке до муштрування. Воно полягає в тому, що батьки або вихователі заохочують прийнятну з їх точки зору поведінку матеріально та емоційно й карають неприйнятну, чим створюють цей рефлекс.

 

3. Наслідування

Дитина наслідує приклади дій батьків, мотивована почуттями прихильності та любові.

 

4. Ототожнення

Людині властиво ототожнювати себе не лише з тим, що вона любить, але і з тим, чого вона боїться або що ненавидить.

 

Це прояв одного зі захисних механізмів психіки, що намагається уподібнитись до джерела страху, позбутися його. Наприклад, у батьків, які часто б’ють дитину, вона може вирости агресивною та схильною до насильства.

 

5. Заперечення

Часто дії людини визначені її підсвідомим бажанням вирватися з-під впливу нав’язаних програм. Отже, складається антипрограма, яка, на жаль… по суті, теж є програмою.

 

Таким чином, кожна надсвідома програма містить, як мінімум, два компоненти: інформаційний блок та енергетичне підживлення (згусток емоційної енергетики).