библиотека йоги

Передмова

Дуже юним я познайомився з поезією на санскриті — на перших роках практики йоґи. Тоді я читав усі книжки індійської тематики, що вдавалося знайти. В бібліотеці на курорті мені трапився том Калідаси. Я не знав, хто це, але його твори дуже вразили. Завдяки цій книжці в мене виникло те відчуття індійської культури, що існує й донині: сповненої чуттєвої пристрасті, вкрай живої та сексуальної, нестримної у любові та й у йозі. Я побачив і навчився відрізняти справжню Індію від поглядів, що дійшли до нас, кастрованих пуританськими європейцями, Індію без занудства релігійних текстів і тупого інфантилізму нью-ейджерів. Зараз я розумію, що ця книга лише пробудила спогади про пережиту в минулих народженнях епоху молодості цієї культури. 

Тоді вона стала початком мого знайомства з іншими зразками індійської лірики, як-от Відьяпаті.

З усіх перекладів Калідаси максимальне враження на мене справив переклад восьмого розділу Кумарасамбгава (Народження Бога Війни), який виконав Липкін. 

Ця глава присвячена опису сексуальної пристрасті між Шивою та Парваті:

 

Женою Шивы сделалась Парвати,
Но охватила робкую тревога, –
Она хотела убежать от бога,
Хоть страстно жаждала его объятий…

 

Цей переклад має літературну досконалість, хоча й не має досконалості смислової, але це є частиною поетичного перекладу.

Згаданіі рядки я багато разів промовляв у лекціях та надавав у книжках, але ніколи не звертався до оригіналу, навіть знаючи санскрит. Дві причини цього — розуміння складності перекладу поезії (кав’ї) та бажання вивчати тексти йоґи. 

Але час перекладати кав’ю прийшов, і це виявилось важкою задачею. 

Читаючи кожний рядок ретельно, можна помітити декілька сенсів, є — основний — базовий сюжет, але є й інші варіанти формування синтаксичних фігур, які додають інші, деколи кардинально відмінні сенси. 

Вже у першому рядку восьмої глави я виявив три різних сенси, а читання вголос додало четвертий. Цей рядок має декілька слів, що утворені від кореню hṛ – натяк на те, що Парваті чує ім’я коханого «Хара» в кожному слові. Це додає до сенсу відчуття стану закоханої жінки. Майже впевнений у тому, що це також прийом автора. Адже краса поезії Калідаси у грі багатьма сенсами та значеннями, що й формує в читачеві той стан (расу), який обрав автор.

 

Як перекласти такий текст? Очевидно, що ретельний переклад головної сюжетної лінії взагалі марний. Будь-яка освічена людина і так знає сюжет Рамаяни чи Сканда-пурани. А не знає – гляне у Вікіпедії. За моїм задумом переклад цього тексту має передавати стани та відтінки сенсу. Тому я вигадав собі такий спосіб: враховувати всі варіанти перекладу кожної строфи, художньо переплітаючи їх між собою. Тим, хто знайомий із санскритом або має дослівний англійський переклад, може здатися, що я відійшов від тексту. В цьому випадку треба пошукати більше сенсів у кожному рядку, тоді переклад набуде зрозумілості. Іншим пропоную насолоджуватися.

 

Втім, різноманіття варіантів відкрилося мені не в усіх рядках. Іноді я відчуваю його, але не бачу. Тож перекладене — лише початок.

 

Андрій Сафронов, 13 липня 2022 р.

(фрагмент з поеми Калідаси)

Могутній відчув її пристрасть та сором,
Та тіло, що думки уносить і розум,
Її соковиту та повну бажання,
Що ім’я коханого крізь вислухає.
 
І в соромі тім він знайшов насолоду.
І байдуже, що відповісти не може,
І збуджує те, що піти намагалась,
До ліжка обличчям грайливо втискалась.
 
Він дражнить її — прикидається сплячим,
Щоб в жінці збудити жіночу цікавість,
Дає на обличчя своє надивитись
Та очі розкривши кохану лякає,
Мов з блискавки в небі вона завмирає.
 
Ось мужня рука біля ніжного тіла,
Та жінки тремтіння наївне та хтиве
У спробі її зупинити….Навіщо?
Вже й одяг свовільний вона згубила.
 
Коханому даруй себе для насолоди, —
Їй радили подружки наодинці.
Та віч-на-віч з коханим опинившись
Вона вже нічого не памʼятала.
 
Щоб відволікти її від хвилювання,
Він задавав незначущі питання.
Вона ж лише хитала головою
Тому, хто знетелеснів бога Каму.
 
Коханого очі закрила руками,
Щоб наготу свою сховати соромʼязливо.
Але як завжди він продовжував дивитись
У неї оком мудрості таємно.
 
Та справжня хіть, що є жінки прикрасою,
Де біль та любов зустрічаються разом,
Від них ще далеко, хоч пристрасть лютує…
Ще губи вона не віддасть в поцілунки,
Не стисне коханого у стрічних обіймах,
Хоч в Шиви зтисканнях невимовно мліє.
 
Вона ще не хоче жорстких поцілунків,
Слідів від ногтей, що про ніч нагадають,
Та згодна на Любого пестощі мʼякі
На пристрасть чуттєву яка не лякає.
 
Переклад з санскріту — Андрій Сафронов.