библиотека йоги

Йоґа Бгаґавадґіти

Андрій Сафронов

Бхагавадгіта — один із головних текстів індійської культури, в якому окремий розділ присвячений опису екзистенційної кризи головного героя Арджуни. За сюжетом Крішна дає поради Арджуні, як вийти з сум’яття, що охопило його. По суті, слова Крішни — це опис різних медитацій, які можуть бути корисні сучасному практику, так само як свого часу Арджуні.

Традиція коментарів та переклад коментаря Абгінаваґупти до «Бгаґавадґіти»

Ми нотуємо у вигляді конспекту ту лекцію, яку бажаємо запам’ятати? Частіше за усе наш конспект — це основні тези, по яких йшла думка лектора. Та й самі ми у ролі лектора запам’ятовуємо саме тези — головні ідеї, крізь які ми провидимо слухача або учня. Для нас кожна теза ховає за собою обґрунтування та хід пояснення. Якщо ж в наші нотатки паде не знайомий з темою погляд, навряд чи він зрозуміє увесь контекст.

Перекладач санскритських текстів час від часу опиняється у таких обставинах. Сутри, тантри, каріки — вони описують ідеї, практики, концепти дуже стисло, без пояснень. Тож зрозуміти контекст кожного твердження — це й найважче, й найважливіше для перекладача. Але в деяких випадках таке пояснення ми знаходимо у коментарі. Тексти йоґи обирають для висвітлення тонкі речі — устрій внутрішнього світу людини, процеси мислення, психічні реакції, практики контролю свідомості та її розвитку. Без коментаря опис всього цього наче фізична формула без пояснень та доказів. Навіть якщо коментатор дасть пояснення, що не на всі 100 відсотків дорівнює ідеям автора тексту, це стане значною опорою для розуміння усього контексту. Заради цього ми й читаємо коментарі до стислих тверджень першоджерел йоґи. 

Цей пост присвячено коментарю Абгінаваґупти до першого рядка Бгаґавадґіти.

Цей коментар надає нам такий контекст розуміння Ґіти, що не спаде на думку при читанні перекладу або ж оригіналу. 

Філософ вказує на те, що поле Куру, на якому зустрічаються головні герої, — це внутрішній світ людини (це досить логічно, виходячи з метафори колесниці, що зазвучить у наступних главах). Та й саме слово “куру” має значення “дій!” Каурави й Пандави з його погляду — протилежні відчуття, що б’ються за право дії, — пристрасть та безпристрасність, гнів та спокій.

dharma-kṣetre kuru-kṣetre sarva-kṣatra-samāgame

māmakāḥ pāṇḍavāś caiva kim akurvata saṃjaya 1

 

 

dharma-kṣetra iti atra kecit vyākhyāvikalpamāhuḥ kurūṇāṃ karaṇānāṃ yat kṣetram anugrāhakaṃ ataeva sāṃsārika-dharmāṇāṃ’ sarveṣāṃ kṣetram utpatti-nimittatvāt

‘ayaṃ sa paramo dharmo yad yogenātmadarśanam’ (yā. smṛ. I, 1.8)  ity asya ca dharmasya kṣetram; samasta-dharmāṇāṃ kṣayāt apavarga-prāptyā trāṇa-bhūtaṃ tad-adhikāri-śarīram sarvakṣatrāṇāṃ (kṣade: hiṃsārthatvāt), paras-paraṃ vadhya-ghātaka-bhāvena vartamānānāṃ rāga-vairāgya-krodha-kṣamā-prabhṛtīnāṃ samāgamo yatra, tasmin sthitā ye māmakā avidyā-puruṣocitā avidyāmayāḥ saṃkalpāḥ; pāṇḍavāḥ śuddha-vidyā-puruṣocitā vidyātmānaḥ ; te kim akurvata ? kaiḥ khalu ke jitā: ? iti māyaka: avidyā-puruṣaḥ; pāṇḍu:, śuddhaḥ 1

Рядок 1:

Дгрітараштра промовив: «О Санджая! Коли усі кшатрії зустрілися на полі Куру, на полі [їх] дгарми, як діяли [там] мої [Каурави] та Пандави?»

Коментар:

Деякі надають альтернативне пояснення [цього рядку]: поле Куру — це поле органів почуттів, тобто дій, тож воно є полем повсякденних обов’язків (дгарм), [що виникають] від народження.

[Але ж, згідно] Яжднявалкья-Смріті, 1.8:

«Найвищий обовʼязок (дгарма) — це те, крізь поєднання з чим, виникає бачення атману — [тобто] на увазі може матися поле саме цієї дгарми.

То тіло стає захистом, яким керує ця [вища дгарма] крізь стан визволення, що [виникає] від зникнення повсякденних обов’язків.

[З приводу питання] «як діяли [там] мої [Каурави] та Пандави?», [на увазі маються] уявлення, що повні незнання й бувають у неосвічених людей. Пандави ж — це уявлення, що бувають у людей чистого знання. [Обидва види] уявлень перебувають там, де [в тексті] зустрічаються всі кшатрії*. Кшатрії — це пристрасть і безпристрасність, гнів і спокій, ставлення яких одне до одного наче у вбивці та у вбитого. Мої [Каурави] – люди незнання, Пандави – люди чистого [знання].

* (слово кшатрій походить від кореня кшад «знищувати»)

Переклад було здійснено за допомогою Едгара Лейтена, перекладач Тетяна Приходько. 

Бгаґавадґіта в оригіналі, з 8 коментарями

За посиланням нижче текст Бхагавадгіти на санскриті з кількома класичними коментарями, також на санскриті (Рамануджі, Абхінавагупти, Шанкари та інших)

Бгаґавадґіта в оригіналі, з коментарем Абхінавагупти

Оригінальний текст Бхагавадгіти з коментарем Абхінавагупти "Гітартхасанграха" в англійському перекладі.

Бгаґавадґіта в оригіналі, аудіо-формат

Багатьом цікаво, як звучить Бхагавадгіта у оригіналі. На відео нижче – некласичне, але дуже гарне виконання деяких рядків Гіти.

Перша глава

Друга глава

Переклади Бгаґавадґіти

Бгаґавадґіти

переклад Смірнова Б. Л.

Цей переклад, залишаючись літературним, є досить близьким до тексту твору.
Він також зручний тим, що не містить жодних коментарів.

Бгаґавадґіти

переклад Дмитра Бурби

Це граматичний переклад. У тому сенсі, що він буде насамперед цікавий тим, хто хоче познайомитися з граматичними деталями оригіналу, оскільки до кожного рядка подано докладний розбір частин мови.

Бгаґавадґіта БГ

у перекладі Бориса Гребенщикова

Цей твір не слід називати «перекладом», оскільки створювався він не з оригіналу, а став результатом порівняння кількох перекладів на російську.

Ось, що сам БГ пише з цього перекладу:

«Моє завдання як перекладача полягало в тому, щоб переказати зміст сказаного в «Гіті» найпростішою російською мовою. Я постарався позбутися звичайного – важливого і пихатого – поетичного стилю, тому що, на мій погляд, Бог, який говорить тут в особі Крішни, не може говорити неприродною мовою. Мова Бога нескінченно природніша за промову людей, тому що Він і є – Природність і Простота. Тому я вирішив: що простіше і ясніше буде переклад, то краще.

Із цього я й виходив.

А щоб досягти шуканого результату, спочатку я переклав російською мовою звичний мені текст Крістофера Ішервуда, потім кілька років порівнював свій переклад кожного вірша з перекладами А. А. Петрова (1788), А. А. Каменської та В. де Манціарлі, Б. Л. Смирнова, В. Г. Ермана, В. С. Семенцова, Свамі Прабхупади та С. М. Неаполітанського і шукав слова, які передавали б суть сказаного максимально ясно і прямо.

Чи вийшло це – судити вам.»