библиотека йоги

Абгінаваґупта, безумновно, найбільший геній Індії у галузі філософії, естетики, поетики, драматургії, тантри та містицизму. Він був заново відкритий лише у другій половині ХХ століття.

Крім глибокого знання санскриту та індійської філософії, вивчення та переклад текстів Абгінаваґупти вимагає ще однієї кваліфікації для розуміння їхнього істинного сенсу: посвяти в духовну традицію кашмірського шиваїзму та її застосування.

Абгінаваґупта сам неодноразово наголошує на цьому, і його велика повага і обов’язок перед своїми вчителями, а також його милостиве ставлення до учнів, для яких він пише, показують важливість спадкоємності містичної лінії.

Абгінаваґупта пояснює, що його попередники, коментували “Бгаґавад Гіту”, не розуміючи її таємного чи езотеричного змісту. Він не бажає  повторювати тлумачення своїх попередників, як-от Бхатта Бхаскара і коментує ті вірші, зміст тексту яких очевидний. Саме тому він також не коментує кожен вірш Ґіти. Його цікавить суть вчення, що полягає у вищій недвійності (paramādvaita) і яка не може бути задовільно пояснена ні сухою філософською системою Санкх’ї, ні Ведантою. У своєму тлумаченні він ясно говорить, що знання, якому Шрі Крішна навчив Арджуну, більш езотеричне, ніж Веданта (guhyāt-vedāntād api guhyam). Саме тому, що він розглядав суть Ґіти, а не її загальноприйнятий зміст, коментар називається артха-санграха, а не бхаша чи тіка.

(з передмови Беттіни Боймер до англійського перекладу Ґітартха-санграхі)

om śrīmad-bhagavad-gītā 

śrīmad-ācārya-abhinava-gupta-pāda-praṇīta-gīta-artha-saṃgraha-abhikhyavyākhya-upetā

Прекрасна божественна пісня Володаря, що наділена коментарем вельмишановного вчителя Абгінаваґупти. Складений ним коментар має назву “Ґіта-санґраха”, або “Збірка сенсів Ґіти”.
Мангала-шлоки 1
1 Привітання перед початком твору.

yaḥ eṣaḥ vitata-sphurad-vividha-bhāva-cakra-ātmaka: paras-para-vibhedavān viṣayatām upāgacchati । 

yad -ekamaya-bhāvanā-vaśataḥ  eti abheda-anvayaṃ saḥ śambhur aśiva-apahaḥ jayati bodha-bhāsaṃ nidhiḥ ॥1॥

Той, що, розділився на пари протилежностей та набув цим об’єктності, яка має природу різноманітного колеса буття, що існує всюди; той, хто [після цього] актуалізував свою єдність силою медитації та рухається до нерозділеності [на суб’єкт та об’єкт], саме той перемагає. Він — Шива, що знищує все несприятливе, океан, що сяє свідомістю!

dvaipāyanena muninā yad idaṃ vyadhāyi śāstraṃ sahasra-śata-saṃmitam atra mokṣaḥ ।

prādhānyataḥ phalatayā prathitaḥ tad-anya-dharmādi tasya paripoṣayituṃ pragītam ॥2॥

У цьому витворі, який В’яса створив розміром у сто тисяч шлок, звільнення було явлено як головний плод цього вчення. [Вчення], що започатковується з якостей і норм, які відмінні від звільнення, проголошено як те, що живить це  [звільнення].

mokṣaḥ ca nāma sakala-apravibhāga-rūpe sarva-jña-sarva-karaṇa-adi-śubha-svabhāve । 

ākāṃkṣayā virahite, bhagavati adhīśe nitya-udite layaḥ iyān prathitaḥ samāsāt ॥3॥

Що стосується звільнення, воно стисло викладене як розчинення в тому, чия форма позбавлена частин, в тому, хто від природи знає все і все може,  у тому, кого позбавлено жадання, у найвищому владиці.

yadi api anya-prasaṅgeṣu mokṣaḥ nāma atra gīyate  

tathā api bhagavadgītāḥ samyak  tat-prāpti-dāyakāḥ4

Попри те, що ця [Махабхарата] оспівує визволення разом з іншими [станами та якостями], слова Бгаґавадґіти належним чином сприяють набуттю саме [визволення].

tāsu anyaiḥ prāktanaiḥ vyakhyāḥ kṛtāḥ yadi api bhūyasā  

nyāyyaḥ tathā api udyamaḥ me tad-gūḍha-artha-prakāśakaḥ 5

Хоча рядки Бгаґавдґіти прокоментувало багато авторів, справедливим є моє прагнення пролити світло на приховані сенси Ґіти.

bhaṭṭa-indu-rājād amnāyaṃ vivicya ca ciraṃ dhiyā ।

kṛtaḥ abhina-vaguptena saḥ ayaṃ gīta-artha-saṃgrahaḥ ॥6॥

Після того, як Абгінаваґупта за допомогою розуму, довго досліджував традицію, що йде від Бгаттенду-раджі, він створив це зібрання сенсів  Бгаґавадґіти.

Передмова Абгінаваґупти до першої глави

[Пояснення протистояння в основі сюжету Гіти]

vidyā-avidyā-atmanoḥ dvayoḥ abhibhāvya-abhibhāvaka-atmatvaṃ pradarśayituṃ prathama-adhyāya-prastāvaḥ ।

na hi anutpanna-vidyā-leśa-avakāśaḥ upadeśa-bhājanam, na api nirmūlita-sapasta-avidyā-prapañca: eka-koṭi-viśrāntasya tu tataḥ koṭeḥ cyāvayitum aśakyatvāt ।

ajñaviparyastayostūpadeśyatvaṃ yaducyate, tat kvacideva ।  ajña-viparyastayoḥ tu upadeśyatvam  yad  ucyate, tat kvacid evatathātva-aunmukhyā upadeṣṭavye arthe sandigdhatā eva ।ata eva saṃśaya-nirṇodakaḥ eva upadeśaḥ iti, vidya-avidya-aṅga-saṃghaṭṭa-mayaḥ saṃśayaḥ [iti ca] ucyate । 

deva-asura-sṛṣṭiḥ ca vidyā-avidyā-mayī iti tat-kathā-upakramaṇam eva mokṣa-mārga-upadeśanam ।

jñānaṃ ca pradhānaṃ karmāṇi ca apahartavyāni iti, karmaṇāṃ jñāna-niṣṭhatayā kriyamāṇānām api na bandhakatvam iti, jñāna[sya] prādhānyam nāntarīyakatvaṃ tu karmaṇām , na tu jñānakarmaṇī samaśīrṣatayā samuccīyete ityatra tātparyam । evam eva muner abhiprāyaṃ yathā-sthānaṃ pratipādayiṣyāmaḥ iti kim anyaiḥ tattva-darśana-vighna-mātra-phalaiḥ vāg-jālaiḥ ।।

    Початок першої глави покаже сутність знання та необізнаності як таких, серед яких одне перемагає, а іншу – слід перемагати.


    Не є вмістилищем для настанов той, у кому немає ні найменшої частинки знання (невіглас). Також і той не є вмістилищем для настанов, у кому викорінено все невігластво. Останнє справедливо тому що неможливо рушити з позиції того, хто утвердився в одній точці зору. І серед знаючих, і серед незнаючих навряд чи зустрінеш те, що відомо як здатність приймати настанови. Тільки лише сумнів щодо сенсу, який дається в настанові, здатен прийняти істину. Своєю чергою, настанова — усувач сумніву.


    Сумнів — це те, що виникає при взаємному терті знання та незнання.


    І оскільки сумнів, що складається зі знання (створіння богів) і з незнання (створіння асурів), тому розповіддю про нього починається настанова про шлях, що веде до визволення4.


    Основним є знання, діяння ж – це те, що слід залишити. Проте ті діяння, які ґрунтуються на знанні – не сковують.


    Попри те, що знання — первинне, у  діянь є нерозривний зв’язок зі знаннями. Також, знання і діяння не розташовуються на  одному і тому ж рівні, це пояснює характер мого коментаря. Я коментую інтенції мудреця Вʼяси тільки в необхідних місцях, оскільки немає толку від інших словесних тенет, чиї плоди – лише перешкоди до істинних знань5.


4 Конотація до легенди про пахтання океану.


5 Абгінаваґупта пояснює, чому він дав коментар тільки ті рядки, які він відносить до філософських роздумів, залишивши без коментаря основну сюжетну лінію.

Перекладено українською учасниками проєкту Sanskrit in Ukraine (Тетяна Приходько, Вікторія Швець, Євгенія Шевчук, Олександра Божинська, Катерина Сотова) під керівництвом Едгара Лейтена.